Одним із ускладнень вагітності є несумісність матері й плоду за резус-фактором, яка виникає у випадку, коли дитина є носієм резус-фактору, а мати – ні. Клінічний прояв такого стану називають резус-конфліктом.

Перенесення резус-фактору визначається наявністю гену RhD, який відповідає за синтез особливих білкових резус-антигенів, що розташовані на поверхні еритроцитів. Резус-антигени плоду в невеликій кількості потрапляють у кровоток матері, викликаючи процес вироблення імунних антитіл.

Проникаючи назад через плаценту, антитіла сприяють руйнуванню еритроцитів плоду, що веде до розвитку гемолітичної хвороби плоду або новонародженого. Внаслідок цього руйнування еритроцитів у крові підвищується рівень білірубіну. У високих концентраціях ця речовина не тільки викликає жовтушне забарвлення шкіряних покровів дитини, ай є токсичним для головного мозку, може спровокувати порушення функцій слуху та мовлення.

З метою компенсаторного підвищення утворення еритроцитів істотно підсилюється функція печінки та селезінки. Якщо їх функціональних резервів виявляється недостатньо, у плода развивається анемія. У тяжких випадках резус-конфлікт призводить до виникнення вродженої водянки (набряку) плода та його загибелі.

Під час першої вагітності концентрація анти-резус-антитіл у крові матері порівняно невелика, але повторна вагітність зазвичай супроводжується достатньо високим їх рівнем, що призводить до клінічних проявів описаної патології.

Необхідно також звернути увагу на те, що імплантований ембріон може відторгнутись і вийти з менструально подібними виділеннями. При цьому жінка зазвичай не відмічає «затримку місячного циклу». Однак, такої недіагностованної перерваної вагітності достатньо для сенсіибілізації організму жінки й утворення анти-резус антитіл в крові матері, що в подальшому може привести до розвитку резус-конфликту.

НЕБЕЗПЕКА РЕЗУС-КОНФЛИКТУ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ТАКИМИ ФАКТОРАМИ:

• жінка не має гену резус-фактору RhD («резус-негативний» стан);
• батько майбутньої дитини має ген резус-фактору RhD («резус-позитивний» стан);
• плід успадковує від батька ген RhD.

Варто відзначити, що близько 84% європейців є носіями гену RhD. За нестачі «резус-позитивного» чоловіка з «резус-негативною» жінкою вірогідність зачати «резус-позитивну» дитину коливається від 50 до 100%. Але це загальнопопуляційні частоти. Наприклад, якщо батько є гомозиготою за наявністю гену резус-фактору (носій двох алелей), то дитина завжди буде резус-позитивною. Якщо батько буде гетерозиготою (носій одного алеля) — вірогідність успадкування гену RhD складає 50% (див. таблицю і рисунок).

РОЗПОДІЛ ГЕНОТИПІВ ЗИГОТ ЗА ГЕНОМ RHD В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ГЕНОТИПУ БАТЬКІВ

Мать / Отец	RhD / RhD	RhD / -	- / -
RhD / RhD	RhD / RhD (100%)	RhD / RhD (50%) RhD / - (50%)	RhD / - (100%)
RhD / -	RhD / RhD (50%) RhD / - (50%)	RhD / RhD (25%) RhD / - (50%) - / - (25%)	RhD / - (50%) - / - (50%)
- / -	RhD / - (100%)	RhD / - (50%) - / - (50%)	- / - (100%)

Рис. Схематичне зображення варіантів перенесення гену резус-фактору RhD

У випадку резус-конфликту або ризику його розвитку зазвичай проводять спеціальну десенсибілізацію матері за різноманітними протоколами. Однак, при виражених клінічних проявах терапія може виявитись не ефективною. Тому, у випадку репродуктивних втрат, пов'язаних з резус-конфліктом, доцільно визначити зиготність батька за геном RhD.

Якщо чоловік виявиться гетерозиготою за переносом гену, то на етапі передімплантаційної діагностики можна відібрати резус-негативний ембріон, аніж запобігти развитку резус-конфликту матері й плоду. З допомогою молекулярно-генетичного анализу є можливість також пренатально визначити наявність у плоду гену RhD, що буде корисним не тільки через при підозрі на розвиток резус-конфликту, але й дозволить уникнути непотрібного введення антирезусного імуноглобуліну резус-негативним жінкам, чия дитина також виявиться RhD-негативним.

Таким чином, визначення гену RhD плоду доцільно проводити «резус-негативним» жінкам із патологічним протіканням вагітності при розбіжності групи крові з партнером за резус-фактором.